Вже не існує тієї школи, де діти, сидячи рівно і склавши руки, чемно слухають суворого вчителя. Сучасні школярі хочуть комунікації, розмови з педагогом, якого воліють сприймати радше як порадника, а не як строгого критика. Змінився і підхід до навчання – учням не цікаво 45 хвилин слухати теорію, тому вони все частіше знаходять більш цікаві заняття у своїх гаджетах, не звертаючи уваги на вчителя. Як зробити так, щоб на кожному Вашому уроці діти не нудьгували? Ми підготували сім основних порад.

Яких правил потребують наші діти?
У питанні встановлення правил важливий делікатно збалансований підхід, оскільки достатня кількість правил дозволить дітям відчувати себе в безпеці, в той же час їх надмірність буде перешкоджати нормальному розвитку. Складніша ситуація в тому випадку, коли в родині кілька дітей, яким з тієї чи іншої причини необхідні різні правила. І, нарешті, правила треба міняти в міру того, як дитина дорослішає та стає більш самостійною.

Складіть список повсякденних домашніх правил, в який увійдуть ті, які ви вважаєте найбільш важливими. Наприклад, якщо чистота й порядок у домі особливо важливі для вас, правило може звучати так: «Прибери після себе» або «Застеляй ліжко щоранку». Крім цього існують менш формальні правила, які обумовлені необхідністю, що виникає час від часу. Наприклад, навіть якщо у вас немає конкретного правила, що забороняє голосно співати за обіднім столом, можуть виникати ситуації, коли ви змушені будете попросити дитину зосередитись на їжі, а не виспівувати на весь голос.

Основні види шкільного цькування (булінгу)Булінг (знущання, цькування, залякування) – це зарозуміла, образлива поведінка, пов'язана з дисбалансом влади, авторитету або сили. Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування. Хоча школи багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно справлятись із ним, батьки заздалегідь краще інших можуть навчити дітей запобігати проявам такої поведінки й зупиняти їх. Далі пропонуються поради про те, як треба справлятись із чотирма найбільш поширеними видами булінгу.

Хороша поведінка – це не диво, а навичка
 Якщо у вас є дитина, яка влаштовує істерики, проявляє неповагу або поводиться деструктивним чином, так і хочеться порівняти її з так званими «хорошими дітьми», які, здається, ніколи не потрапляють у неприємності й не завдають батькам жодних прикростей. Тим часом багато батьків відчувають повну безнадійність своїх спроб «чарівним чином» навчити дитину бути вихованим членом сім'ї – такою дитиною, якою вона була ще до свого народження в їхніх прекрасних мріях.

Комплекс вправ для вчителів проти стресу

 «Бадьорий і веселий настрій – не тільки багате джерело життєвої насолоди, але в той же час і сильна охорона характеру».  С. Смайлс
Вправи,  які  направляють енергію на використання потенціалу мозку без напруги

Методи викладання: як стати ефективним учителем
Новий звіт Саттон Траст (Sutton Trust improving social mobility through education – провідна організація Великої Британії, що займається питаннями підвищення соціальної мобільності освіти, фінансує більше двохсот програм на замовлення 140-а наукових установ, ‑ пер.) наводить докази успішних методів викладання.

Питання про те, як стати добрим учителем, завжди було предметом дискусій. Така постановка питання створює досить багато проблем, оскільки просто не існує, та й не може існувати універсального рецепту для успіху вчителя, тому що різні підходи спрацьовують тільки в конкретних фахівців і для певних учнів класу.

Саттон Траст установлено, що популярні в освіті методи навчання, такі як надмірна похвала й заохочення учнів або надання їм можливості самим відкрити для себе ключові знання, насправді не дають високих позитивних результатів.

Як захистити дітей від кібернасильства

Батьки, якщо ви вважаєте, що ваша дитина використовує придбаний вами комп'ютер нового покоління для розвитку інтелектуальних здібностей, подумайте ще раз. У наш час наймоднішою течією серед дітей стає використання клавіатури для відправки через Інтернет огидних, ненависницьких і наклепницьких повідомлень про своїх однолітків. Насильство, колись обмежене ігровим майданчиком, зараз переходить у віртуальний простір, у мобільні телефони та планшети, стаючи при цьому все більш серйозним і технологічним. Що слід зробити батькам, якщо їхня дитина піддається кібернасильству (кібербулінгу)?

У першу чергу батькам необхідно усвідомлювати, наскільки поширене кібернасильство в наші дні. Колись ми думали, що повинні захищати дітей від дорослих злодіїв в Інтернеті, а тепер розуміємо, що повинні захищати дітей один від одного.

Кібернасильство найбільш поширене серед учнів середніх класів, але стає поширеним і серед дітей молодшого шкільного віку. Діти сьогодні добре розуміються на комп'ютерах, і батьки повинні значно пильніше відстежувати поведінку, спрямовану на умисне заподіяння болю або залякування іншої людини. Дві найбільші помилки, яких припускаються дорослі, – це не прийняття всерйоз скарг дітей на кібернасильство й потурання знущанням.

Існують деякі конкретні способи захисту дітей від знущань у кіберпросторі. Батьки повинні тримати синів і дочок на короткому «електронному повідцю» і бути більш обізнаними з течіями та напрямками віртуального простору. Це не контроль, це добрі виховні навички. Ось що слід зробити батькам, якщо їхня дитина піддалась кібернасильству.

• Проводьте бесіди. Якщо ваша дитина не каже про кібернасильство, це ще не означає, що вона не постраждала від нього. Почніть обговорення таким чином: «Що інші діти кажуть про...», «Що ти чув про?..». Нехай ваша дитина знає, що ви в курсі останніх трендів, ви напоготові і проводите достатньо часу за комп'ютером для того, щоб володіти потрібною інформацією.
• Прищеплюйте загальнолюдські цінності. Відмовтесь від думки, що ваша дитина поступово зрозуміє сама, чому кібернасильство – це жорстоко й неправильно. Знайдіть час для пояснень: «У нас удома ми віримо в доброту. Я розраховую, що ти станеш доброю людиною». Чітко та зрозуміло пояснюйте свої цінності.
• Копайте глибше. Якщо кібернасильство триває, повідомте про це посадовим особам школи або зверніться в органи правопорядку. Відстежуйте, фіксуйте факти насильства, щоб розробити план порятунку вашої дитини: як часто це відбувається, коли, де і хто це робить?
• Установіть чіткі «комп'ютерні» правила. «Ніколи не відправляй по телефону, у соцмережі, через веб-сайт або електронною поштою образливі повідомлення», «Ніколи не пиши того, що ти не хотів би почути на свою адресу».
• Зберігайте докази кібернасильства. Скажіть дитині, що коли вона коли-небудь отримає образливе, наклепницьке, ненависницьке повідомлення, його необхідно зберегти або роздрукувати. Вам це повідомлення може знадобитися, щоб викрити розбишаку або надати докази його батькам.
• Перешкоджайте подальшому спілкуванню. Якщо ваша дитина стала жертвою кібернасильства, поміняйте номер телефону або адресу електронної пошти та зверніться по допомогу до вашого провайдера. У випадку погроз насильства й вимагань зверніться до правоохоронних органів.
• Слідкуйте за комп'ютером. Установіть ваш комп'ютер на видному місці, подалі від кімнати дитини.
• Вимкніть з мережі. Якщо ваша дитина використовує мобільний телефон, комп'ютер, автовідповідач або факс для розсилки брудних пліток чи ненависницьких повідомлень, відберіть у неї цю електронну іграшку або просто витягніть вилку з розетки.
• Навчайте дитину рішучості, наполегливості та навичок асертивності*. Дослідження доводять, що впевнені в собі діти, які володіють навичками асертивної поведінки, рідше стають об’єктом розбишак. Також доведено, що найчастіше об'єктом кібернасильства стають діти з поведінкою жертви, а не діти, які відрізняються від своїх однолітків своїм зовнішнім виглядом чи поведінкою. Тому озбройте дитину стратегіями знешкодження бешкетників, а потім навчіть застосовувати ці стратегії на практиці самостійно.
• Приймайте дитину всерйоз. Кібернасильство може суттєво травмувати, тому дитина потребує вашого співчуття та підтримки. Уважно спостерігайте за дитиною й намагайтесь розпізнавати емоційні сигнали, які вона посилає вам. Не дозволяйте вашій дитині стати жертвою.

​* Асертивність – поведінка, що поєднує внутрішню силу та ввічливість у ставленні до оточуючих. Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси та свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує, і продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах.

Оцініть публікацію