ПЕДАГОГІЧНЕ ЕСЕ
Усі ми люди –
як звичайні дроби,
Правильні й
неправильні, як є.
Кожен щось та
й значить, щось та й робить.
У кожного
життя іде своє.
П’ять десятих,
а чи десять п’ятих,
Знаєш суть
призначення свого?
Над і під… так
просто розділити
Рискою від
дробу цілого мого.
Що про себе
думаєш – знаменник,
І чеснот тих
не перелічить.
А чого ти
вартий – то чисельник,
Та про це
історія мовчить…
Тут і без
математики зрозуміло,
Як чисельник
більший, то тоді
В результаті
більше число ціле,
Й більша твоя
сутність на Землі.
Учитель
– важлива людина в житті кожного. Він працює з найціннішим – особистістю. І від
того, який у Вас учитель, залежить і те, як Ви проведете свої кращі учнівські роки.
Тож вчитель не тільки вчить, він допомагає, скеровує, виховує, підказує, шукає…
Така доля вчителя математики. Бути вчителем «цариці наук», значить не просто
знати свій предмет, а бути обізнаним в різних сферах життя, бути відкритою,
небайдужою, люблячою людиною. Кожен гімназист — це маленький всесвіт, і,
правильно дібравши ключик, можна виховати особистість. А найбільшою нагородою
для вчителя є досягнення його учнів, їх життя, і відчуття того, що ти допоміг
становленню ЛЮДИНИ. Це прекрасно, коли вчитель математики може бути порадником,
провідником і володарем скарбниці знань.
Щоденне
спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду
чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються
цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея щодо
розв’язання математичного завдання, коли дитя з радістю поспішає вранці до
школи, - я щаслива. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у
всьому, адже математика – барометр цивілізації. Уже не треба сперечатися про
роль математики в житті суспільства. Саме вона формує такі необхідні для життя
компетенції, як аналіз, узагальнення, систематизація, вміння виділяти головне
та знаходити правильне розв’язання будь-якої проблеми. Для мене математика не
суха наука, а струнка, логічна система. Я прагну залучити дітей до математики
як до частини людської культури. З часом до моїх школярів приходить розуміння
того, що серйозне заняття цією наукою виховує характер, виробляє терпіння і
увагу, формує волю, робить людей більш врівноваженими і зосередженими.
Ось
слова подяки одного з учнів: «Своєю увагою, вірою в мене, щирістю, умінням Ви
допомогли мені досягти таких успіхів, які без Вас були б неможливими. Я Вам
щиро дякую і низько вклоняюсь. Саша Болілий.»
Хіба можна після таких слів не розуміти, що моя праця вчителя
почесна, гуманна, захоплива, праця, що приносить задоволення і радість, що
окрилює і підносить, спонукає до наснаги і творчості.
Я вважаю, що вчитель математики – це моя стежина в цьому житті. Тільки
в цій роботі я бачу себе. Учитель математики повинен ставити себе на місце
учня, дивитися на світ його очима, і лише тоді продумувати форми і методи
навчання з метою виховати особистість із високим рівнем інтелекту. Тому слова
відомого китайського філософа Конфуція, на мою думку, можна перефразувати так:
Мораль учителя – це вітер,
А мораль учнів – це трава.
Куди повіє вітер,
Комментариев нет:
Отправить комментарий