Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України

І. Концептуальні засади

Метою Основних орієнтирів виховання є створення цілісної моделі виховної системи на основі громадянських і загальнолюдських цінностей як орієнтовної для проектування моделей виховних систем у загальноосвітніх навчальних закладах України.

Основні орієнтири виховання розраховані на весь період виховної діяльності з учнями окремого класу з урахуванням їх вікових, індивідуальних та психолого-педагогічних особливостей та передбачають роботу з учнями 1-4, 5-9 та 10-11 класів.

У процесі виховання класний керівник (вихователь) керується особистісно орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини, тим самим створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей, зазначається у тексті документа.

Соціальні умови, що продукують меркантильність і цинізм, призводять до деформації системи цінностей у доволі значної кількості громадян України.

Організація самостійної роботи учнів з використанням технології «перевернутий клас».

Якименко О. М.

За останні кілька років традиційну модель проведення уроків перевернули з ніг на голову на користь модної і потенційно перспективної стратегії навчання, а саме – «перевернутого класу». Суть цієї стратегії полягає в тому, щоб змінити звичний для всіх підхід «лекція – в класі, домашнє завдання і групова робота – поза ним».

Натомість, в «перевернутому класі» пасивним навчанням (тобто лекціями і читанням) студенти займаються вдома, а класний час присвячується спільним проектам, відповідям на запитання та обговоренню матеріалу на глибшому рівні.

Хоча «перевернутий клас» – доволі новий підхід, чимало експертів у галузі освіти вважають його найкращим способом викладання. Модель «перевернутого класу» вже впровадили в кількох найпрестижніших університетах світу, і вона стала предметом численних досліджень та експериментальних програм з багатообіцяючим результатом.

"Перевернуте навчання"

Основним компонентом структури особистості педагога є педагогічна спрямованість (ПС) його діяльності, і яка визначає поведінку, ставлення до професії, до своєї праці вчителя, передусім до дитини (спрямованість на прийняття особистості дитини).

Педагогічна (професійна) спрямованість особистості вчителя – інтерес до педагогічної діяльності і здатність нею займатися та емоційне ставлення до діяльності (любов, задоволення, інші потреби)

Спрямований на дитину вчитель завжди визнає унікальну неповторність кожного учня, дбає про розвиток його індивідуальних здібностей. Відсутність цієї професійно значущої якості особистості у вчителя призводить до знеосібнення індивідуально – психологічного змісту дитини.

Педагогічна (професійна) спрямованість особистості вчителя характеризується інтересами, нахилами, переконаннями, ідеалами. На підставі їхнього аналізу можна зробити висновок, наскільки значущі для нього педагогічна діяльність та її об’єкт, як глибоко він усвідомлює можливість правильного розв’язання педагогічних задач; як пов’язана педагогічна спрямованість з іншими видами спрямованості (наука, мистецтво, громадсько-корисна діяльність); наскільки вчитель задоволений своєю діяльністю; які труднощі трапляються в його діяльності і як він їх долає; як співвідносяться педагогічна спрямованість із самооцінкою особистості, рівнем домагань, здібностями, характером тощо.