Яка музика краща? Яку музику слухає підліток?

З розгону влітаю у вагон метро. За моєю спиною із різким тупим звуком зачиняються двері. Поїхали.
Навпроти мене – довгов’язий трохи сутулий підліток, на голові якого красуються не по-дитячому великі навушники, під вагою яких, здається, ось-ось відвалиться і покотиться по полу маленька чорнява кучерява голова.
Слів не чую, лише: Туц-туц-туц, та і заважають звуки, що продираються із білявої копни волосся, стоячої справа від мене. Відкриваються двері і біля мене з’являються напівнімі чорні вакуумки у вухах із металевими вісюльками… В переході лунають пори року Вівальді. Біля входу у метро зграйка школярів щось жваво обговорюють під одноманітне Бум!Бум!Бум…


Звичайний ранок. Звичайні люди. Тисячі звуків, що заповнюють нас по самі вінця і просто життя, яке ми, сучасна молодь, вже не можемо уявити без музики.


Що ж слухає сучасна молодь?



Надає перевагу електронній музиці. Найпопулярніша електронна музика на цей момент є танцювальна, а це є транс. Стиль, до речі, який не втратив популярності за весь свій час існування. «Крутять» його у всіх клубах, дискотеках, часто можна почути навіть у ресторанах та кафе. Це ритм-музика, музика тіла та рухів, і популярна, мабуть, саме тому, що вона простенька конструкцією і розслаблююча, тому і подобається багатьом. Андерграундна сцена ж зараз переповнена різними ембіент (ambient) проектами (сумна музика, по конструкції складніша, ударними партіями багатша за транс та глибша у звучанні) та стає дуже популярним нойз (виходячи з назви, — цей стиль в музиці можна порівняти з шумами, хоча, мабуть точніше сказати, що це майже одне і теж). Пов’язане це, як я вважаю, з потребою людини у чомусь душевному та простому у розумінні. Під транс, наприклад, людина забуває всі свої проблеми.


Щодо живої музики, то старий добрий рок повертає свої лідер-позиції, при чому всі його різновиди — арт-рок, прогресів-рок, альт-рок, пост-рок. У мобільних телефонах навіть часто можна почути музику «The Beatles» та Елвіса Преслі чи Джимі Хендрікса.


Андерграунд же насичений гріндкором (цей стиль взагалі є чимось паралельним музиці: хаотичні ударні, тяжкі гітарні партії, незрозумілий вокал «брі-брі-хрю-хрю» та текстами без суті) та індастріал пост-роком. Але знову ж бачимо що рок, лише змішаний з елекронікою. Іншими словами, зараз єксперементують у екстремальній музиці та депресивно-мелодійній.


До речі, щодо музики з елементами фольку (українського, зрозуміло): гуртів мало, всі чомусь не дуже бажають грати таку музику, але всі проекти, які з’являються — люди слухають залюбки. Приємно, що молодь звертає на такі гурти увагу.


Жива музика, в нашому майже електронному світі не втрачає своєї популярності, і дійсно цікаво, що частіше музиканти експерементують, змішуючи електронну музику з живою, гітарною, наприклад, аніж приділяють увагу чомусь одному.


Прогнозуючи майбутнє, скажу, що все частіше і більше будуть виникати стилі в музиці міксу живої та електронної музики. Впевнена я тільки за класику, яку навряд чи щось витіснить чи змінить.