Як виховати сильну духом дитину

Чому в деяких людей є практично непорушна внутрішня сила, яка допомагає їм долати важкі обставини, а інші не витримують тяжкості навіть менш складних проблем? Чи можна виховати в дітях таку внутрішню силу – силу духу? Чи можемо ми зробити так, щоб наші діти зустрічали будь-які проблеми, які підносить їм життя, як справжні чемпіони, та ставали тільки сильніше? Фахівці вважають, що дрібні повсякденні хвилювання формують нас і розвивають у нас цей необхідний стрижень внутрішньої сили.

Внутрішня сила в зіткненнях з повсякденними проблемами

Уявіть ситуацію: ваша восьмирічна донька зіштовхується з поширеною проблемою школярів, яку рано чи пізно доводиться вирішувати всім. Одного разу у школі в дитини відбувається невелика сварка з подругою. До того ж подруга, певно, значно більше засмутилася через інцидент. Наступного дня вона зібрала групу дівчаток і намовила їх об'єднатися проти вашої доньки й ображати її.

Першою реакцією дитини, до якої несподівано ставляться подібним чином, повинно було бути або бажання заплакати та втекти від конфлікту, або відповісти групі дітей такими ж образами та гнівом. Це типова реакція «бий, біжи або замри» людини, яку зраджують або намагаються відштовхнути.

Однак, замість того щоб негайно реагувати, дитина робить паузу. Потім дівчинка встає на весь свій крихітний зріст і спокійно відстоює свою позицію. Вона дивиться в очі своїй подрузі й вибачається за те, що ненавмисно зробила їй боляче. А потім так само спокійно розповідає іншим дітям, що в них просто немає причин для конфлікту з нею. (Будь-які батьки можуть пишатись такою відповіддю дитини. Це означає, що ваші бесіди з дочкою про «внутрішню силу» не були марними.)

Реакція дівчинки була нетиповою для дитини. Її друзі не очікували цього. Вони думали, що вона злякається, розсердиться або засмутиться. Уся ситуація, на диво, швидко вирішилася. Через кілька хвилин діти викинули з голови образи та знову почали гратись разом. А ваша дитина прийшла додому зі щасливою посмішкою на обличчі, ніби виграла бій!

Така ситуація може здаватися тривіальною нам, дорослим, але це дуже важливий досвід у житті дитини: на фундаменті такої «перемоги» вона будує свої майбутні перемоги, свою концепцію того, як виходити з конфліктних ситуацій наступного разу.

Те, як наші діти вчаться справлятися з незначними або серйозними проблемами на зорі їхнього життя, закладає основу того, якого успіху вони досягнуть і як будуть долати життєві труднощі в майбутньому.

Важливо, щоби батьки стежили за тим, які уроки отримують діти в ранньому віці, – за їх поглядами й уявленнями про себе та світ, за їх здатністю розуміти й управляти своїми власними думками, почуттями та вчинками, а також здатністю бути чуйними, сприйнятливими у ставленні до інших людей. Усе це допомагає збагатити їх силу духу й підготувати до будь-яких майбутніх випробувань.

Чудове буддійське прислів'я каже: «Саме скарби серця – такі внутрішні якості, як духовна сила, характер і людяність, – забезпечують справжнє щастя дитини».

Отже, що ж таке ця внутрішня сила, сила духу?

Бути внутрішньо сильним, власне, означає мати запас засобів – знань, навичок і ставлення, які допомагають протистояти будь-яким можливим життєвим труднощам. Це означає, що людина не надто хвилюється із приводу змін і не дуже тривожиться через проблеми. Не засмучується й не здається у скрутні часи. Вірить у саму себе та відновлюється після невдач. Приймає рішення й вирішує проблеми конструктивно.

Фахівці вважають, що культивувати в дітей життєстійкість і мужність можна тільки разом з оптимізмом, зосереджуючи увагу на посиленні й розвитку готовності до змін.

Ось кілька сценаріїв можливої поведінки дитини:

• Сценарій А. Дитина любить вигравати. Як правило, вона дуже радіє й виконує танець переможця щоразу, коли перемагає. Ненавидить програвати. У випадку поразки зазвичай проявляє незадоволення, виходить з гри або звинувачує суперників у нечесній грі. Через таку поведінку приятелі часто уникають її.
• Сценарій Б. Дитина одержима змаганнями, мріє про перемогу. Не вміє приймати поразки. Стає вкрай пригніченою, замикається, впадає в похмурий стан і просто не може пережити невдачу.
• Сценарій В. Дитина на голову вище та значно більше в розмірах, ніж більшість своїх однолітків. Її постійно дражнять. Одного разу вона вирішує змінити ситуацію, починає використовувати свій зовнішній вигляд і фізичну силу, щоб залякувати й нападати на дітей. Це зупиняє тих, хто її дратував, і згодом дитина набуває великого впливу, починає вселяти страх. Але разом із цим вона потрапляє в ряд неприємностей з учителями та іншими дорослими.
• Сценарій Г. Дитина проблемна, у неї мало друзів. Діти називають її ботаніком, заучкою, тому що вона завжди вчасно робить домашню роботу, завжди добре підготовлена до уроків, отримує високі оцінки, грає за правилами.

У всіх наведених вище сценаріях діти діють з позиції нестачі внутрішньої сили. Вони або не володіють і не знають відповідних стратегій, або вдаються до нездорових способів подолання стресів і примх долі.

Ось деякі поширені ознаки браку внутрішньої сили:

• Істерики, емоційні сплески, брехня, агресивна поведінка, надмірна імпульсивність, низька толерантність (стійкість) до фрустрації, нездатність справлятися з невдачами/поразками.
• Брак упевненості в собі, відчуття залежності, що стримують страхи, схильність легко здаватись, низька мотивація й ініціативність.
• Негативні почуття, перепади настрою.
• Ціннісні конфлікти, етичні та моральні дилеми.

Звісно, це не вичерпний список. Є багато неявних ознак, які залишаються непоміченими, але є проявами слабкої волі або відсутності внутрішнього стрижня.

Можна розвивати внутрішню силу та твердість духу чи це якість уроджена?

Експерти кажуть, що не всі діти народжуються з позицією та навичками життєстійкості. Але цих навичок можна навчити, і ми, батьки, можемо прищепити їх нашим малюкам. Чим раніше дитина набуде й засвоїть ці навички, тим сильніше вони будуть розвинені, з тим більшою легкістю вона зможе вдаватись до них у разі необхідності.

Ми не можемо захистити наших дітей від усіх загроз і труднощів, як би ми цього не хотіли. Але що ми можемо, так це допомогти їм розвивати навички внутрішньої сили та стійкості, щоб вони могли досягти успіху, незважаючи на жодні життєві проблеми.

Навички, якими діти оволодіють, залишаться з ними назавжди. Вони можуть бути незатребуваними, але ніколи не покинуть їх.

Внутрішня сила – це найважливіший ресурс. Ми іноді втрачаємо зв'язок з ним, але можемо знайти та звернутись до нього при необхідності. У складних ситуаціях люди демонструють свої найкращі якості, свою життєстійкість і мужність, прикладний інтелект і перш за все свою внутрішню силу.

Крім того, батькам не треба чекати, доки в дітей станеться якась емоційна травма або з'явиться складна проблема, щоб навчити їх, як справлятися з подібними ситуаціями. Просто розмовляючи про історії з новин або обговорюючи можливі сценарії життєвих ситуацій, ми можемо допомогти нашим дітям оволодіти деякими корисними навичками. Набір відповідних навичок і стратегій, готових до застосування, відіграє важливу роль у підготовці дітей до вміння вирішувати проблеми позитивно. Ми як батьки можемо забезпечити це, визнаючи такі чотири фундаментальні елементи виховання дітей:

1. Мета виховання полягає в тому, щоб виростити всебічно розвинених дітей. Важливо однаково розвивати тіло, розум та інтелект дітей. Зосередьте увагу на здоровому раціоні харчування, фізичних вправах та інтелектуальному розвитку дітей. У той же час допомагайте їм ставати емоційно сильними людьми, які живуть у мирі з самими собою й готові зустрітися з будь-якою проблемою сміливо й рішуче. Інакше кажучи, сприяючи фізичному й інтелектуальному зростанню дітей, ми повинні також розвивати їхнє психічне здоров'я!

2. Створюйте сприятливу обстановку. Даруйте дітям свою безумовну любов і створіть атмосферу безпеки й захищеності. Стимулюйте зростання, надавайте можливості для розвитку потенціалу. Допомагайте дітям розкривати та проявляти їх природні таланти й інтереси.

3. Приймайте та допомагайте дітям приймати їх унікальність. Кожна дитина має унікальний набір переваг і недоліків. Допомагайте дітям з радістю приймати власну унікальність. Уникайте нереалістичних очікувань і непотрібних порівнянь.

4. Будьте готові зробити важкий вибір між тим, щоб:

• Наполягати чи дозволяти!
• Тримати чи відпускати!
• Дисциплінувати чи дати свободу!
• Захищати їх чи дозволяти йти на ризик!
• Брати активну участь у житті дітей чи давати їм право на особистий простір та особисте життя!

Простих рішень у таких ситуаціях не буває. Батькам важливо об'єктивно оцінювати потреби дитини й ситуацію, що склалася, приймати рішення про доречний підхід в будь-який момент часу.

Кілька рекомендацій про розвиток у дітей внутрішньої сили

Ось кілька порад батькам про те, як виховувати дітей з міцним внутрішнім стрижнем, великою силою духу, внутрішньою силою.

1. Не втрачайте віру в себе

• Слабка впевненість у собі або віра в себе в дитинстві часто є причиною непристосованості в подальшому житті.
• Дуже важливо допомагати дітям перемагати невпевненість у собі, перемагати власні страхи й невіру у власні сили якомога раніше.
• Вірте у своїх дітей і допомагайте їм вірити в себе.

2. «Я поруч і готовий (а) прийти на допомогу»

• Постійно запевняйте дітей у своїй підтримці й розумінні, незалежно від того, схвалюєте ви їхні вчинки чи ні.
• Діти повинні без страху довірятись батькам і звертатись до них по допомогу в разі потреби.

3. «Ти можеш зробити це, просто спробуй»

• Заохочуйте самостійність і незалежність (практичну й емоційну), особисту відповідальність дітей.
• Мотивуйте їх на боротьбу із собою, приймати виклики й не здаватись.

4. «Я відчуваю...»

• Допомагайте дітям правильно визначати власні й чужі емоції, настрій і реакції.
• Навчайте їх висловлювати й керувати своїми почуттями відповідним чином.
• Допомагайте розвивати співчуття й емпатію у ставленні до інших людей.

5. Дійте, а не протидійте

• Допомагайте малюкам розвивати толерантність (стійкість) до фрустрації.
• Навчайте їх робити паузи, коли вони вкрай засмучені або розгнівані, щоби краще контролювати й себе, і ситуацію.

6. Невдачі й розчарування – це невід'ємна частина життя

• Готуйте дітей до злетів і падінь на американських гірках під назвою «Життя».
• Нагадуйте їм знову і знову, що «Терпіти невдачі не страшно, якщо ти докладав максимум зусиль», «У чомусь виграєш, у чомусь програєш», «Спробуй ще раз...», «Подумай над тим, що ти можете зробити інакше наступного разу?».

7. Знайдіть оптимальне співвідношення ідеалізму й реалізму

• Прищеплюйте дітям позитивний погляд на життя й оптимізм і в той же час не захищайте їх від реалістичних аспектів життя.
• Заохочуйте раціональне мислення – наприклад, люди й обставини не завжди справедливі або не завжди платять добром за добро.

8. Почуття вдячності

• Допомагайте дітям ставити перед собою високі цілі, заохочуйте самовдосконалення, але також учіть їх приймати будь-який результат із вдячністю.
• Це пов'язано з тим, що вони не повинні завжди відштовхуватись від почуття незадоволеності та своєї неповноти.

9. Зберігайте зв'язок з дітьми

• Навчайте дітей проявляти теплоту, дружелюбність і хороші манери.
• Підкреслюйте важливість далекоглядного пошуку, підтримування конструктивних взаємин і створення хорошого кола підтримки.

10. Час – найкращий лікар

• Спонукайте дітей боротись і не здаватись без бою.
• Навчайте їх, як із плином часу можуть змінюватись їхні думки, точка зору або глибина досвіду.

11. Зміна думок – зміна почуттів

• Звертайте увагу дітей на взаємозв'язок між мисленням і хвилюваннями, почуттями.
• Пояснюйте, як різні підходи до ситуації можуть призводити до різних почуттів і як грамотне управління мисленням може продукувати позитивний і бажаний душевний стан і психологічний настрій.

12. Уміння підтримувати інтерес

• «Праця годує, а лінь псує». Заохочуйте дітей займатись розумовою діяльністю, давати вихід негативній енергії. Із цією метою шукайте для малюків правильне співвідношення між організованою діяльністю й вільною неструктурованою грою.

13. Я показую – ти береш приклад

• Будьте зразком для наслідування й демонструйте позитивний приклад; проявляйте свою внутрішню силу та рішучість.
• Недирективність перемагає підхід до виховання типу «Роби, як я кажу, а не як я роблю»!

14. Щастя у ваших руках

• Навчайте дітей не довіряти своє щастя зовнішнім умовам, факторам – людині, предмету або ситуації.
• Допомагайте малюкам зберігати баланс – не дозволяти обставинам диктувати перепади настрою від крайньої радості в поточний момент часу до абсолютної зневіри в наступний момент.
• Нагадуйте дітям про те, що вони можуть вибирати, як думати, відчувати або діяти певним чином незалежно від зовнішніх факторів.

15. Натхненне життя

• Навчайте дітей набиратись позитиву від читання книг, здорового перегляду телевізора, фільмів, використання Інтернету та піднімати настрій у товаристві.
• Допомагайте малюкам з ранніх років розвивати здоровий спосіб мислення й життя, встановлювати чіткі цілі.
• Допомагайте дітям відчувати моменти натхнення, дізнаватися про реальних героїв та їхні історії.
• Створюйте позитивне внутрішнє середовище з чіткою системою глобальних та особистісних цінностей, яке допоможе дітям переживати важкі часи.